Опис
Загальна інформація
Магній є четвертим за поширеністю мінералом в організмі людини після кальцію, натрію та калію. Після калію магній є другим за поширеністю внутрішньоклітинним катіоном і відіграє ключову роль у багатьох ферментативних і клітинних процесах. Він необхідний для утворення та використання аденозинтрифосфату (АТФ), що забезпечує енергією клітинні реакції. Також потрібен для синтезу білка, нуклеїнових кислот і деяких мітохондріальних реакцій.
Магній важливий для розвитку кісток, остеогенезу й осифікації. Регуляція відбувається у нирках: там він реабсорбується і виводиться. Більше половини магнію зберігається у кістках, менше — у м’язах та м’яких тканинах.
У медицині застосовують сульфат магнію (перорально або парентерально). Показання: еклампсія, закрепи, гіпомагніємія, гострий нефрит у дітей, токоліз при передчасних пологах, загострення астми. При парентеральному введенні потрібен контроль, особливо у вагітних (категорія D FDA).
Механізм дії
Магній бере участь у понад 300 процесах. У нервовій системі він є антагоністом кальцію: блокує його вхід у пресинаптичне з’єднання, зменшує вивільнення ацетилхоліну й пригнічує стимуляцію нервово-м’язового з’єднання. Також блокує NMDA-рецептори, що чинить депресивний ефект. Використовується при судомах та еклампсії.
У серцево-судинній системі магній — блокатор кальцієвих каналів і кофактор насоса Na-K-ATP. Регулює проведення імпульсів через AV-вузол. Дефіцит спричиняє аритмії, у т.ч. torsades de pointes. Парентеральний сульфат магнію застосовують для їх лікування.
У кістках і м’язах він активує вітамін D і стимулює синтез паратгормону. Дефіцит викликає саркопенію, остеопороз, зниження щільності кісток. У дихальній системі використовується при тяжкій астмі. Під час вагітності — як токолітик.
У товстій кишці магній затримує рідину, стимулює перистальтику й полегшує закреп.
Фармакокінетика
Сульфат магнію вводять внутрішньом’язово (IM) або внутрішньовенно (IV). Розподіляється у кістках, м’язах, м’яких тканинах. 50–60% міститься в гідроксиапатиті кісток, решта — у м’язах та тканинах. Лише 1–2% знаходиться позаклітинно. 30% позаклітинного магнію зв’язано з білками плазми, решта — у вільному стані.
Норма: дорослі 1,4–2 мэкв/л, діти 1,5–2 мэкв/л, новонароджені 1,5–2,3 мэкв/л. 95% магнію реабсорбується в нирках (головний сегмент — висхідна петля Генле).
Протипоказання та застереження
Основне протипоказання — гіперчутливість. Потрібно уникати високого рівня алюмінію через ризик нейротоксичності (особливо при нирковій недостатності та у недоношених).
Ниркова недостатність — відносне протипоказання. При зниженому кліренсі креатиніну підвищується ризик токсичності. Пацієнтам із кліренсом <20 мл/хв магній не вводять.
Обережність потрібна при тяжких хворобах міокарда (AV-блокада). Симптоми токсичності: гіпотензія, нудота, діарея, затримка сечі, пригнічення дихання, втрата рефлексів, параліч, блокади серця, зупинка серця.
Взаємодії
Магній взаємодіє з Na+/Mg2+-переносниками. Інсулін підвищує внутрішньоклітинний рівень, тому при діабеті часто буває гіпомагніємія. Магній посилює дію блокаторів кальцієвих каналів. При одночасному прийомі антикоагулянтів збільшується ризик кровотеч.
Клінічні показання
- Гіпомагніємія
- Аритмії (torsades de pointes, шлуночкова тахікардія)
- Гостра тяжка астма
- Еклампсія та прееклампсія
Вагітність та грудне вигодовування
Категорія D за FDA. Тривале застосування (понад 5–7 днів) може викликати гіпокальціємію, остеопенію, вроджений рахіт у плода. Але за життєвими показаннями препарат може застосовуватися. Незначно виділяється в молоко, може затримувати початок лактації, якщо вводився понад 6 год після пологів.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.