Опис
Дозування ін’єкції едетату динатрію
150 мг/мл Флакон 30 мл без консервантів
Загальна інформація
Едетат динатрію — хелатуючий агент, що має спорідненість до двовалентних і тривалентних металів, показаний для лікування гіперкальціємії. Оскільки препарат може занадто швидко знижувати рівень кальцію в крові (викликаючи тетанію, серцеві аритмії та зупинку дихання), на даний час він застосовується вкрай рідко. Через протилежну дію відносно серцевих глікозидів едетат динатрію колись застосовували для лікування аритмій, спричинених токсичністю дигіталісу, проте сьогодні перевага надається дигоксин-іммунофабу. Едетат динатрію не слід плутати з кальцієвою сіллю (кальцій-ЕДТА), яка використовується для лікування інтоксикації свинцем. У 1950–1960-х роках препарат застосовували для лікування атеросклерозу судин, незважаючи на відсутність клінічних доказів його ефективності. Єдине велике подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження не показало значного покращення порівняно з плацебо. Попри це інтерес до застосування препарату при атеросклерозі зберігався. Новіші дослідження (PATCH) також не підтвердили користі хелатної терапії у пацієнтів з ІХС. Через ризик смертельних побічних ефектів едетат динатрію не рекомендується для лікування генералізованого артеріосклерозу у літніх пацієнтів. Препарат був затверджений FDA у 1956 році.
Механізм дії
Едетат динатрію зв’язує іони кальцію, утворюючи розчинний комплекс, що виводиться нирками. 1 г препарату здатний зв’язати до 120 мг кальцію. Це антагонізує дію дигіталісу та допомагає контролювати аритмії. Проте занадто швидке зниження кальцію може викликати тетанію, судоми, тяжкі аритмії та зупинку дихання. При повільній інфузії ризик менший, оскільки кальцій мобілізується з кісток. Також препарат хелатує магній, цинк та може збільшувати екскрецію калію, що іноді спричиняє гіпокаліємію.
Фармакокінетика
Препарат вводиться внутрішньовенно, значною мірою не проходить через гематоенцефалічний бар’єр, не метаболізується і виводиться із сечею у вигляді хелату кальцію. Близько 95% дози виводиться протягом 24 годин.
Особливі групи:
При нирковій недостатності знижується виведення, можливий ризик нефротоксичності.
Показання
– Гіперкальціємія. – Аритмії, викликані серцевими глікозидами.
Внутрішньовенне дозування:
Дорослі: 50 мг/кг/день (макс. 3 г/день) повільною інфузією.
Похилі пацієнти: ті ж межі.
Діти: ефективність і безпека не встановлені, іноді використовували до 70 мг/кг/день.
Шляхи введення
– Ін’єкційне введення. – Повільна внутрішньовенна інфузія (3–6 годин). – Обов’язкове розведення у 5% розчині декстрози чи NaCl. – Не вводити швидко через ризик гіпокальціємії.
Протипоказання та попередження
– Анурія. – Гіпокальціємія. – Судомні стани, внутрішньочерепні ураження. – Серцева недостатність. – Ниркова недостатність (ризик нефротоксичності). – Високий вміст натрію — обережно у пацієнтів з необхідністю обмеження солі. – Можливі порушення глікемії у діабетиків.
Вагітність
Категорія C (FDA). Даних про безпеку немає. Використовувати тільки за життєвими показами.
Грудне вигодовування
Екскреція в молоко невідома, але очікувано мінімальна через короткий період напіввиведення.
Взаємодії
– Не суміщати з кальцієвими та магнієвими солями. – Взаємодіє із серцевими глікозидами. – Хелатує мікроелементи (цинк, мідь). – Може впливати на інсулінотерапію.
Побічні ефекти
– Гіпокальціємія, гіпокаліємія, гіпомагніємія. – Судоми, аритмії, ортостатична гіпотензія. – Нефротоксичність, протеїнурія, ноктурія. – Дерматит, фебрильні реакції, подразнення тканин у місці введення. – ШКТ: діарея, нудота, блювання.
Відгуки
Відгуків немає, поки що.